Одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка - пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж 6-ти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли.

Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. У 100кг трави міститься 21-25к.о. залежно від фази скошування. У 100кг сіна є 49-50к.о. і 3-5кг протеїну. Дає багато листя - 50-65% від загальної маси. Завдяки високій врожайності (60-100ц/га сіна) і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною.

Тимофіївка лучна - зимостійка рослина, маловибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6°С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Як морозостійку культуру її вирощують і в північних районах. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до ЗО днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах грунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих грунтах. Добре вдається на осушених торфовищах. На сухих піщаних грунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих грунтах росте дуже погано. Добре реагує на внесення добрив, не вилягає навіть при високих нормах азоту, різко підвищуючи врожай.

Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Так, під час весняного відростання вміст протеїну в зеленій масі становив 15,5%, у фазі викидання суцвіть - 13,9%, на початку цвітіння - 9,3%, а при повному цвітінні -8,1%. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння - до початку цвітіння.